Як визначити та оплачувати години роботи

Визначення робочого часу

Робочий час - це час, протягом якого працівник перебуває у розпорядженні роботодавця на робочому або іншому місці, відведеному для виконання роботи.

Працівник залишається в розпорядженні роботодавця з моменту прибуття на робоче місце або інше місце, де робота має виконуватися у визначений час, до закінчення зазначеного робочого часу або довше, якщо працівник був зобов'язаний працювати понаднормово.

Важливо! До робочого часу працівника не відноситься час на дорогу з дому до місця роботи і назад.

Для розрахунку робочого часу працівника:

• доба становить 24 години поспіль, починаючи з години, коли працівник приступає до роботи відповідно до встановленого для нього графіка робочого часу
• тиждень становить 7 послідовних календарних днів, починаючи з першого дня розрахункового періоду.

Норми та виміри часу праці

При середньому п'ятиденному робочому тижні в прийнятому розрахунковому періоді норми робочого часу, визначені Трудовим Кодексом, такі

• 8 годин на день (добова норма)
• 40 годин на тиждень в середньому (тижнева норма).

Розрахунковий період – це період часу, визначений конкретним роботодавцем, в який обраховується робочий час, наприклад 1 місяць або 3 місяці.

На основі цих норм роботодавець визначає кількість годин і днів, які необхідно відпрацювати у прийнятому розрахунковому періоді, тобто робочий час працівника. Робочий час працівника обчислюється так:

• шляхом множення 40 годин на кількість тижнів у розрахунковому періоді, а потім
• додавши до отриманої кількості годин добуток 8 годин і кількість днів з понеділка на п’ятницю, що залишилися до кінця розрахункового періоду.

Приклад

Робочий час у вересні 2020 року становить 176 годин (40 годин × 4 тижні) + (8 годин × 2 дні).

Робочий час працівника у розрахунковому періоді, визначеному вище, зменшується на кількість годин виправданої відсутності на роботі, які необхідно відпрацювати під час цієї відсутності, відповідно до затвердженого графіка робочого часу.

Важливо! Кожне свято, визначене положенням про неробочі дні, яке припадає на розрахунковий період на інший день, крім неділі, скорочує робочий час на 8 годин.

Святкові дні, які є вихідними:

• 1 січня – Новий рік
• 6 січня - Свято Трьох царів (Богоявлення)
• перший і другий день Великодня
• 1 травня - Національне свято
• 3 травня - Національний день 3-го травня (День Конституції)
• День Святої Трійці
• Свято Тіла і Крові Христових
• 15 серпня – Успіння Пресвятої Богородиці
• 1 листопада - День усіх святих
• 11 листопада - День незалежності
• 25 і 26 грудня - перший і другий день Різдва.

Приклад

Робочий час у серпні 2020 року становить 160 годин (40 годин х 4 тижні) + (8 годин х 1 день) - 8 годин (1 вихідний).

Робочий час працівників неповної ставки обчислюється за тими ж правилами, що і штатних, а потім зменшується пропорційно тривалості робочого часу працівника.

Тривалість робочого часу вночі не може перевищувати 8 годин на добу, якщо працівник виконує особливо небезпечну роботу або роботи, пов’язані з великими фізичними чи розумовими зусиллями. Ці обмеження не поширюються на:

• працівники, які керують підприємством від імені роботодавця
• проведення рятувальної операції з метою захисту життя чи здоров’я людей, захисту майна чи навколишнього середовища або усунення аварії.

Працівник нічного часу – це працівник, графік робочого часу якого включає не менше 3 годин нічної роботи щодня або робочий час якого не менше 1/4 розрахункового періоду припадає на ніч.

Важливо! Норми робочого часу можуть бути змінені окремими положеннями. Робочий час підлітка віком до 16 років не може перевищувати 6 годин на добу. Нижчий стандарт робочого часу (7/35) також передбачений Законом від 27 серпня 1997 року про професійну та соціальну реабілітацію та працевлаштування інвалідів.

Періоди відпочинку та перерви на роботі

Щоденний відпочинок

Працівник має право на не менше 11 годин безперервного відпочинку протягом кожної 24 годин (добового відпочинку).

Добовий відпочинок може бути скорочений у разі:

• працівників, які керують підприємством і самі вирішують про свій робочий графік;
• беруть участь у рятувальній операції з метою захисту життя чи здоров'я людей, захисту майна або навколишнього середовища, або усунення аварії;
• працюють у таких системах робочого часу, де через подовжений щоденний робочий час неможливо забезпечити їм регулярний відпочинок у встановленому законом обсязі кожної доби. Це роботи, що полягають у нагляді за обладнанням або пов'язані з частковим перебуванням у готовності до роботи, охороні майна або захисті осіб, у заводських пожежних частинах або заводських рятувальних службах.

Якщо щоденний відпочинок працівника скорочено, він має право на еквівалентний відпочинок у звітному, розрахунковому періоді.

Тижневий відпочинок

Працівник має право на не менше 35 годин безперервного відпочинку щотижня, що включає не менше 11 годин безперервного щоденного відпочинку (тижневий відпочинок).

Тижневий відпочинок має припадати на неділю. Неділя включає 24 години поспіль, починаючи з 6.00 цього дня, якщо з даним роботодавцем не узгоджено інший час. Якщо дозволена робота в неділю, тижневий відпочинок може припадати на інший день, ніж неділя.

Тижневий безперервний відпочинок може бути менше 35 годин, але не може бути менше 24 годин у випадку:

• працівників, які керують робочим місцем, або підприємством, від імені роботодавця
• необхідності проведення рятувальної операції з метою захисту життя чи здоров'я людей, майна чи довкілля або усунення несправності
• зміни часу роботи працівником у зв'язку з переведенням його в іншу зміну, відповідно до узгодженого графіку робочого часу.

Неповнолітній працівник має право на не менше 48 годин безперервного відпочинку щотижня, включаючи неділю.

У ситуаціях застосування системи еквівалентного робочого часу:

• при виконанні робіт, що полягають у нагляді за приладами, або пов’язаних з частковим очікуванням на роботу, щоденний робочий час якої подовжено (максимум до 16 годин)
• для працівників, які займаються охороною майна або охороною людей, а також працівниками пожежних підрозділів підприємства та рятувальних служб підприємства, щоденний робочий час яких подовжено (до 24 годин)

працівник має право - відразу після кожного періоду виконання подовженої щоденної роботи - на відпочинок тривалістю не менше кількості відпрацьованих годин, незалежно від тижневого відпочинку.

Перерви в роботі

Якщо щоденна тривалість робочого часу працівника становить не менше 6 годин, працівник має право на перерву в роботі не менше 15 хвилин, що включається в робочий час. Працівники, чий робочий час перевищує 9 годин, мають право на додаткову перерву тривалістю щонайменше 15 хвилин. Працівники, чий робочий час перевищує 16 годин має право на додаткову перерву тривалістю щонайменше 15 хвилин, що загалом надає право на 45 хвилин перерви, яка включається в робочий час.

Якщо щоденна тривалість робочого часу підлітка перевищує 4,5 години, роботодавець зобов’язаний ввести безперервну 30-хвилинну перерву, що включається в робочий час.

Роботодавець може ввести одну перерву на роботі тривалістю не більше 60 хвилин, що не входить до робочого часу, призначену для прийому їжі або для вирішення особистих справ. Така перерва в роботі запроваджується в колективному трудовому договорі або в трудовому розпорядку, або в трудовому договорі, якщо на роботодавця не поширюється дія колективного трудового договору або він не зобов’язаний встановлювати трудовий розпорядок.

Працівники, які працюють в особливо тяжких або особливо шкідливих умовах, повинні мати скорочену тривалість робочого часу. У цьому випадку роботодавець може:

• використовувати нижчі щоденні (менше 8 годин на день) і тижневі норми (менше 40 годин на тиждень)
• ввести перерви, що включаються в робочий час.

У разі монотонної роботи та роботи у заздалегідь визначеному темпі, запровадження перерв, що входять до робочого часу, є єдиним прийнятним способом скорочення робочого часу.

Працівнику, який працює за екранним монітором, після кожної години роботи надається щонайменше 5-хвилинна перерва, що включається в робочий час. Перерви в роботі за комп'ютером надаються лише тим особам, які використовують екранний монітор протягом принаймні половини добового робочого часу.

Системи робочого часу

Роботодавці можуть застосовувати:

• систему основного робочого часу, при якій щоденний робочий час становить 8 годин і в середньому 40 годин при середньому п'ятиденному робочому тижні у прийнятому розрахунковому періоді не більше чотирьох місяців
• еквівалентна система робочого часу - якщо це обґрунтовано видом роботи або її організацією, допускається продовження щоденного робочого часу:
• до 12 годин у розрахунковому періоді не більше одного місяця; в особливо обґрунтованих випадках розрахунковий період може бути продовжений до трьох місяців, а для робіт залежно від сезону або погодних умов - до чотирьох місяців
• для робіт, що полягають у нагляді за обладнанням або пов'язаних з частковим перебуванням у готовності до роботи, - допускається продовження щоденного робочого часу до 16 годин у розрахунковому періоді не більше одного місяця.
• по відношенню до працівників, зайнятих у системі еквівалентного робочого часу для охорони майна чи охорони людей, а також працівників пожежних підрозділів підприємства та рятувальних служб підприємства, можливе продовження щоденного робочого часу до 24 годин у розрахунковому періоді не більше одного місяць; в особливо обґрунтованих випадках розрахунковий період може бути продовжений до трьох місяців, а для робіт залежно від сезону або погодних умов - до чотирьох місяців
• робота в безперервному режимі, коли в силу технології виробництва або необхідності постійного задоволення потреб населення вона не може бути перервана. При цьому допускається продовження робочого часу до 43 годин у середньому на тиждень у розрахунковому періоді, що не перевищує чотирьох тижнів, з можливістю продовження щоденного робочого часу до 12 годин в один день, через окремі тижні. Кількість годин, що відповідає подовженому тижневому робочому часу, не може перевищувати 4 годин на кожен тиждень звітного періоду, на який подовжується робочий час.
• система скороченого робочого тижня - може використовуватися за письмовим бажанням працівника. У цій системі допускається виконання працівником роботи менше 5 днів на тиждень з одночасним продовженням щоденного робочого часу до 12 годин у розрахунковому періоді не більше одного місяця.
• система роботи у вихідні дні - може використовуватися за письмовим бажанням працівника. У цій системі робота передбачається лише в п’ятницю, суботу, неділю та святкові дні, а також дозволяється подовжувати щоденний робочий час, але не більше ніж на 12 годин у розрахунковий період не більше одного місяця.
• Система перервного робочого часу - може застосовуватися, якщо це обґрунтовано видом роботи або її організацією. У цій системі заздалегідь визначений графік робочого часу може передбачати не більше однієї перерви в роботі на день. Перерва не зараховується до робочого часу, проте під час перерви працівник має право на винагороду в розмірі половини винагороди за час простою. Перерва не може перевищувати 5 годин

Важливо! Система перервного робочого часу не може поєднуватися з еквівалентною системою робочого часу або її модифікаціями та з безперервною роботою, із системою скороченого робочого тижня та із системою роботи у вихідні дні. За системою перервного робочого часу не допускається працевлаштування вагітної жінки або працівника, який доглядає за дитиною віком до чотирьох років, без згоди працівника.

• система робочого часу на основі завдань – може бути запроваджена, якщо це обґрунтовано видом роботи чи її організацією, або якщо це обґрунтовано місцем роботи. У цій системі роботодавець доручає працівникові конкретні завдання, визначаючи - за погодженням з працівником - час, необхідний для їх виконання, враховуючи робочий час, що випливає з 8-годинної норми щоденного робочого часу і в середньому 40 годин на тиждень у середньому за п'ять днів робочий тиждень.

УВАГА! Які саме системи робочого часу використовуються роботодавцем, повинно випливати з внутрішніх правил компанії, що діють у роботодавця, наприклад, з колективного трудового договору, трудового розпорядку або повідомлення. Застосування систем: скороченого робочого тижня та роботи у вихідні дні для працівника здійснюється на підставі трудового договору.

У кожній системі робочого часу, якщо це виправдано об’єктивними, технічними або організаційними причинами, розрахунковий період може бути продовжений, але не більше ніж на 12 місяців, за умови дотримання загальних принципів щодо охорони безпеки та здоров’я працівників.

У системах еквівалентного робочого часу, безперервного робочого часу, скороченого робочого тижня та роботи у вихідні дні роботодавець повинен обмежити робочий час до 8 годин на день у випадку:

• працівники, зайняті на робочих місцях, де перевищено гранично допустимі концентрації або інтенсивності шкідливих для здоров'я факторів
• вагітні працівники
• працівники, які доглядають за дитиною до чотирьох років, без їхньої згоди

За працівниками, робочий час яких було скорочено таким чином, зберігається право на винагороду за невідпрацьований час.

Роботодавець зобов’язаний прийняти заяву про роботу в системі перерваного робочого часу, гнучкого робочого часу або індивідуального робочого часу, якщо іі подав в паперовій або електронній формі працівник з наступних категорій:

• працівник подружжя або працівник одного з батьків дитини в допологовому періоді, у разі ускладненої вагітності
• працівник одного з батьків дитини, який має довідку компетентного лікаря, що підтверджує тяжку незворотну інвалідність або невиліковну небезпечну для життя хворобу, що виникла на внутрішньоутробному етапі розвитку дитини або під час пологів, а також після досягнення дитиною 18 років років
• працівники-батькидитиниз довідкою про інвалідність або довідкою про інвалідність середньої чи тяжкої форми, також після досягнення нею 18 років абодитини з висновком про необхідність ранньої підтримки розвитку, рішенням про необхідність спеціальної освіти або рішенням про необхідність реабілітаційно-освітньої діяльності, також після досягнення нею 18 років.

Роботодавець може відмовити в прийнятті такої вимоги, якщо це неможливо через організацію роботи або вид роботи, яку виконує працівник. Роботодавець зобов’язаний повідомити працівника про причину відмови в паперовій або електронній формі.

Графік роботи

У межах систем робочого часу роботодавець може застосовувати до працівників різні графіки робочого часу, які повинні бути встановлені в правилах про робоче місце, що діють у роботодавця, тобто в колективному трудовому договорі, трудовому розпорядку або в повідомленні.

Однак не всі працівники повинні працювати за графіком робочого часу, який випливає з внутрішніх правил компанії. За письмовою заявою працівника роботодавець може встановити індивідуальний графік робочого часу в межах системи робочого часу, в якій працює працівник.

Незалежно від використовуваної системи робочого часу допускається робота позмінно, тобто робота, що виконується за узгодженим графіком робочого часу, що передбачає зміну часу роботи окремими працівниками через визначену кількість годин, днів або тижнів.

Пам'ятайте! Роботодавець не може приймати на роботу вагітних або неповнолітніх працівників на нічний час – це категорична заборона. Натомість працівник, який доглядає за дитиною до досягнення нею 4 років, не може бути працевлаштований на нічний час без згоди цього працівника.

Графік робочого часу може передбачати різні години початку роботи в дні, які є робочими для працівників. Графік робочого часу може передьачати і часовий проміжок – у цьому випадку працівник визначає час початку в день, який є робочим днем працівника (гнучкий робочий час). Виконання робіт за такими графіками робочого часу:

• не може порушувати право працівника на мінімальний щоденний і тижневий відпочинок
• повторне надання роботи в той же день не є надурочною роботою.

Графік робочого часу працівника може складатися в письмовій або електронній формі, у тому числі на період, менший за розрахунковий, тобто звітний, але не менше одного місяця. Роботодавець надає працівникові графік робочого часу не менше ніж за тиждень до початку роботи в період, на який був складений цей графік.

Роботодавець може не складати графік робочого часу, якщо:

• графік робочого часу працівника випливає з законодавства про працю, оголошення або трудового договору
• за погодженням з працівником він визначає час, необхідний для виконання доручених завдань, з урахуванням робочого часу, що випливає з денної (8 годин на добу) і тижневої (в середньому 40 годин на тиждень) норми - у цьому випадку, графік робочого часу встановлюється працівником
• за письмовою заявою працівника роботодавець застосовує до нього гнучкий графік робочого часу
• за письмовою заявою працівника роботодавець встановлює індивідуальний графік робочого часу.

Якщо в певному місяці працівник у зв’язку з графіком робочого часу в затвердженому розрахунковому періоді не зобов’язаний виконувати роботу, він має право на оплату праці в розмірі не нижче мінімальної оплати праці.

Для працівника, який працює за сумісництвом, розмір цієї винагороди визначається пропорційно відпрацьованому часу.

Детальніше про правила оплати праці та мінімальну заробітну плату.

Робота в неділю та святкові дні

Неділя та святкові дні, згідно з правилами, є неробочими днями. Робота в ці дні дозволяється лише у виняткових випадках:

• коли необхідно провести рятувальну операцію з метою захисту життя чи здоров’я людей, майна чи навколишнього середовища
• коли необхідно усунути збій
• при необхідності ремонту, на транспорті та зв'язку
• в охороні майна та захисту людей
• у сільському господарстві та тваринництві
• під час безперервної та позмінної робота
• у виїзних пожежних підрозділах та в аварійних службах на місці
• при виконанні робіт, необхідних з огляду на їхню соціальну корисність і побутові потреби населення (зокрема в установах, що надають послуги населенню, в закладах громадського харчування, готелях, комунальних господарствах, закладах охорони здоров'я та інших закладах охорони здоров'я, призначених для осіб, стан здоров'я яких потребує цілодобових або цілодобових медичних послуг, організаційних підрозділів соціальної допомоги та організаційних підрозділів підтримки сім’ї та прийомної сім’ї, які забезпечують цілодобовий догляд, а також закладів, що працюють у сфері культури, освіти, туризму та дозвілля)
• по відношенню до працівників, які працюють за системою робочого часу, за якої робота виконується лише в п'ятницю, суботу, неділю та святкові дні
• при виконанні роботи
• що полягає в наданні послуг з використанням електронних засобів зв'язку в розумінні положень про надання електронних послуг або телекомунікаційних пристроїв у розумінні положень закону про телекомунікацій, отриманих за межами території Республіки Польща, якщо відповідно до до положень, що застосовуються до отримувача послуги, неділя та святкові дні є його робочими днями
• надання можливості надання цих послуг.

Роботою, виконаною в неділю та святкові дні, вважається робота, виконана між 6:00 ранку цього дня і 6:00 наступного дня, якщо інший час не погоджено з роботодавцем. Роботодавець може встановити інший час початку неділі та святкових днів у колективному трудовому договорі або в трудовому розпорядку чи в повідомленні (якщо на нього не поширюється дія колективного трудового договору або він не зобов’язаний встановлювати трудовий розпорядок).

У кожній системі робочого часу, якщо графік робочого часу включає роботу в неділю та святкові дні, працівникам надається загальна кількість вільних днів у прийнятому розрахунковому періоді, що відповідає не принаймні такій самій кількості недільних, святкових та неробочих днів при середньому п'ятиденному робочому тижні, що припадає на цей звітний період.

Пам'ятайте! У торгівлі робота в неділю, крім визначених неділь протягом року та у святкові дні, не дозволяється. 24 грудня та в суботу, що безпосередньо передує Великодню, робота дозволена до 14:00.

Якщо роботодавець виконує роботу в неділю або святкові дні:

• роботодавець повинен надати працівникові інший вихідний день
• в обмін на роботу в неділю - протягом 6 календарних днів, що передують неділі або після неї
• в обмін на роботу у святкові дні - протягом розрахункового періоду
• у разі неможливості використання вихідного дня в обмін на роботу в неділю в ці дати, працівник має право на вихідний до закінчення розрахункового періоду.
• якщо вихідний день в обмін на роботу в неділю або святковий день не надано до кінця розрахункового періоду, працівник має право на додаткову винагороду за надурочну роботу в розмірі 100% заробітної плати.
• працівник повинен використовувати вільну від роботи неділю не рідше одного разу на чотири тижні. Однак це не стосується працівника, який працює у вихідний день

Відгул на роботі

Роботодавець зобов'язаний звільнити працівника від роботи у випадках, передбачених законодавством. Зокрема, працівник має право на відпустку:

• з метою здачі крові - якщо працівник є донором крові, на час, визначений пунктом здачі крові, та на час, необхідний для проведення періодичних медичних оглядів, призначених пунктом здачі крові, якщо вони не можуть бути проведені у вільний час.
• у разі весілля працівника або народження його дитини, або смерті та похорону дружини працівника або його дитини, батька, матері, вітчима чи мачухи – 2 дні
• у разі одруження дитини працівника або смерті та поховання його сестри, брата, свекрухи, тестя, бабусі, дідуся, а також іншої особи на утриманні працівника або під його безпосереднім доглядом - 1 день
• на час, необхідний для проведення обов'язкових медичних оглядів та профілактичних щеплень, передбачених положеннями про боротьбу з інфекційними хворобами, боротьбою з туберкульозом та венеричними захворюваннями.

Під час цих відпусток за працівником зберігається право на оплату праці.

Працівнику також може бути надано відгул, наприклад на час, необхідний для:

• з'явитися за клопотанням державної адміністрації або органу місцевого самоврядування, суду, прокуратури, міліції або органу, який здійснює провадження у справах про проступки
• участі у рятувальних роботах та на відпочинок, необхідних після їх завершення, а також - до 6 днів протягом календарного року - для проведення протипожежної підготовки.

У таких випадках роботодавець видає довідку із зазначенням розміру втраченої винагороди на час відгулу, і працівник може отримати грошову компенсацію від уповноваженого органу, - хіба шо правилами, що діють у даного роботодавця, передбачене збереження право працівника на винагороду на час звільнення.

Працівник повинен повідомити роботодавця про причину та очікуваний період відсутності на роботі, якщо причина відсутності відома або передбачувана заздалегідь.

Якщо працівник не може з’явитися на роботу, він зобов’язаний негайно, але не пізніше другого дня відсутності, повідомити роботодавця про причину відсутності та очікувану тривалість відсутності.

Недотримання цього строку може бути обґрунтовано особливими обставинами, які не дозволяють працівнику вчасно повідомити роботодавця про причину своєї відсутності. Такі особливі обставини включають тривалу хворобу в поєднанні з відсутністю або відсутністю членів сім’ї або іншу випадкову подію.

Якщо в чинних у роботодавця правилах не визначено, яким чином працівник повідомляє про причину своєї відсутності, працівник повідомляє про це роботодавця особисто або через іншу особу, по телефону чи іншим способом зв’язку чи поштою. В останньому випадку датою повідомлення є дата поштового штемпеля.

Доказами, що підтверджують відсутність працівника на роботі, серед іншого є:

• медична довідка, видана за зразком, встановленим Установою соціального страхування, через телекомунікаційну систему, яка надається безкоштовно, у вигляді електронного документа, підписаного кваліфікованим електронним підписом, довіреним підписом, особистим підписом або з використанням методу підтвердження походження та цілісності даних, наявних у системі телекомунікації, наданої безоплатно органом соціального страхування
• постанова державного санітарного інспектора, видана відповідно до нормативно-правових актів про боротьбу з інфекційними хворобами, - у разі ізоляції працівника з підстав, передбачених цим положенням.
• декларація працівника - у разі настання обставин, що обґрунтовують необхідність забезпечення працівником особистого догляду за здоровою дитиною до 8 років у зв'язку з непередбаченим закриттям ясла, дитячого садка чи школи, які відвідує дитина.
• повістка про явку працівника, яка видається органом, уповноваженим з питань загальної оборони, органом державної влади або органом місцевого самоврядування, судом, прокуратурою, міліцією або органом, який здійснює провадження у справах про проступки, - як сторона або свідок у провадженні в цих органах з анотацією про явку працівника на виклик
• заява працівника, що підтверджує завершення відрядження в нічний час, оформленого в такий спосіб, що підтверджує, що до початку роботи не минуло 8 годин, в умовах, що перешкоджають нічному відпочинку.

Облік робочого часу

Роботодавець зобов’язаний вести облік робочого часу працівника. Записи використовуються для правильного визначення оплати праці та інших виплат, пов’язаних з роботою, і повинні бути доступні працівнику на його вимогу.

Робочий час працівників не обліковується:

• охоплений системою робочого часу на основі завдань
• управління робочим місцем від імені роботодавця
• одержання одноразової допомоги за понаднормову або нічну роботу.

Чергування

Поза встановленим роботодавцем робочим часом роботодавець може має право доручити працівнику нести чергування. Чергування - це перебування працівника поза нормою робочого часу, в готовності до виконання роботи за трудовим договором на робочому місці або в іншому місці, визначеному роботодавцем.

Важливо! Час чергування зараховується до робочого часу лише у випадку, якщо працівник фактично виконував роботу під час чергування. Але якщо працівник не виконував роботу в цей період, то час чергування не зараховується до робочого часу.

Час чергування не може порушувати права працівника на:

• щоденний відпочинок (не менше 11 годин)
• тижневий відпочинок (не менше 35 годин).

Ці обмеження не поширюються на працівників, які керують робочим місцем від імені роботодавця.

За час чергування працівник в першу чергу має право на відгул у розмірі, що відповідає тривалості чергування. Якщо це питання не врегульовано в колективному трудовому договорі чи правилах трудового розпорядку, термін використання вільного часу визначає роботодавець – він не повинен бути занадто віддаленим і роботодавець повинен намагатися узгодити його з працівником.

Якщо роботодавець не може надати працівнику відгул, він повинен виплатити заробітну плату за час виконання службових обов’язків. Основою для розрахунку цієї винагороди є розмір оплати праці за 1 годину роботи, що випливає з персонального розряду працівника. Якщо при визначенні умов оплати праці не відокремлюється погодинна або місячна ставка, основою для розрахунку оплати праці за час чергування є 60% оплати праці. До розрахунку погодинної ставки оплати праці, визначеної у відсотках, застосовуються правила визначення відпускних. При цьому 60% відпускних є базою для відокремлення погодинної ставки та визначення розміру компенсації за час чергування.

Компенсація за час чергування не виплачується:

• якщо чергування було вдома
• працівники, які керують робочим місцем за дорученням роботодавця - незалежно від місця виконання службових обов'язків.

Понаднормова робота

Робота, виконана понад норми робочого часу, що застосовуються до працівника, а також робота, що виконується понад подовжений щоденний робочий час, що випливає з системи та графіка робочого часу, що застосовуються до працівника, наприклад, у системі еквівалентного робочого часу, представляє собою понаднормову роботу.

Понаднормова робота дозволяється у разі:

• необхідність проведення рятувальної операції з метою захисту життя чи здоров'я людей, майна чи довкілля або усунення несправності
• особливої потреби роботодавця.

Важливо! Забороняється працювати понаднормово таким категоріям:

• вагітні працівниці
• неповнолітні працівники
• працівник, який доглядає за дитиною до досягнення нею 4-річного віку, якщо він не погоджується на таку роботу
• працівники, які працюють на посадах, де перевищено гранично допустимі концентрації або інтенсивності шкідливих для здоров'я факторів, що обумовлено особливими потребами роботодавця.

За роботу, виконану в неробочий день за графіком робочого часу при середньому п'ятиденному робочому тижні, через:

• необхідність проведення рятувальної операції з метою захисту життя чи здоров'я людей, майна чи довкілля або усунення несправності
• специфічні потреби роботодавця

працівник має право на інший вихідний від роботи день, наданий до закінчення розрахункового періоду, в узгоджену з працівником дату.

Не є надурочним час відпрацювання відпустки, наданої працівнику за його письмовою заявою, з метою вирішення особистих питань. Відпрацювання такої відпустки не може порушувати право працівника на щоденний і тижневий відпочинок.

Ліміти на понаднормовий час

Понаднормова робота обмежена:

• в межах доби - у зв'язку з необхідністю гарантувати працівникові 11 годин щоденного відпочинку, тривалість робочого часу, включаючи надурочну роботу, не може перевищувати 13 годин на добу.
• на тижневій основі (у розрахунковому періоді) - тижневий робочий час, включаючи надурочний, не може перевищувати в середньому 48 годин у прийнятому розрахунковому періоді. Це обмеження не поширюється на працівників, які керують робочим місцем від імені роботодавця
• у календарному році кількість надурочних годин, відпрацьованих у зв’язку з особливими потребами роботодавця, не може перевищувати 150 годин для працівника.

Допускається встановлення іншої кількості понаднормових годин у календарному році. Це може мати місце в колективному трудовому договорі або в трудовому розпорядку. Також є можливість зазначити це в трудовому договорі, якщо роботодавець не підпадає під дію колективного трудового договору або не зобов’язаний створювати трудовий розпорядок. При цьому середня 48-годинна норма тижневого робочого часу не може бути перевищена.

Щодо працівника за сумісництвом, сторони визначають у трудовому договорі допустиму кількість робочих годин, що перевищує встановлену договором кількість робочого часу, перевищення якої дає право на надбавку за надурочну роботу, крім звичайної оплати праці.

Компенсація за понаднормову роботу

За надурочну роботу працівник завжди має право на звичайну винагороду за кожну відпрацьовану годину. Під нормальною винагородою розуміється винагорода, яку працівник отримує на регулярній і систематичній основі. Крім того, понаднормова робота повинна компенсуватися надбавкою до окладу (100% або 50%) або відгулом.

Важливо! Стосовно працівників, які постійно працюють поза робочим місцем, допускається заміна оплати праці з надбавкою за надурочну роботу на заробітну плату з разовою виплатою. Розмір цієї разової виплати повинен відповідати передбачуваному робочому часу в понаднормовий час.

• Працівник має право на надбавку в розмірі 100% оплати праці за надурочну роботу:
• вночі
• у неділю та святкові дні, які не є для працівника робочими днями, відповідно до встановленого для нього графіку робочого часу
• у неробочий день, наданий працівникові в обмін на роботу в неділю або у святковий день, відповідно до встановленого для нього графіка робочого часу
• за кожну годину надурочної роботи на підставі перевищення середньої 40-годинної тижневої норми робочого часу у прийнятому розрахунковому періоді, хіба що перевищення не викликано надурочною роботою, за яку працівнику належить надбавка у розмірі 50%.
• Надбавка в розмірі 50% оплати праці призначається працівникові за надурочну роботу, що припадає на дні, що є для працівника робочими днями відповідно до встановленого для нього графіка робочого часу (сюди входять неділі та «робочі» святкові дні для працівник). Виняток становить понаднормова робота в нічний час (за яку належить надбавка в розмірі 100% заробітної плати).
• Відгул за бажанням працівника надається за його письмовим зверненням у розмірі кількості відпрацьованих годин. У такому разі вільний час може бути наданий і за межами розрахункового періоду, в який відбувалася понаднормова робота.
• Вільний час без заяви працівника надається у розмірі, що становить половину відпрацьованого часу, але це не може призвести до зменшення належної працівнику винагороди за повний місячний робочий час. У цьому випадку вільний час має бути надано не пізніше кінця звітного періоду

УВАГА! У разі потреби працівники, які керують робочим місцем за дорученням роботодавця, та керівники відокремлених організаційних підрозділів, виконують роботу поза нормою робочого часу без права на оплату праці та надбавки за надурочну роботу. Право на оплату праці та надбавку за надурочну роботу мають лише керівники окремих організаційних підрозділів за надурочну роботу, що припадає на неділю та святкові дні, якщо за роботу в такий день вони не отримали інший вихідний від роботи.